Mar. 15th, 2017

freya_victoria: (Default)
Це про 1860-1917 роки
"Системи суспільного виховання дітей практично не існувало. Урядові органи не цікавилися статистикою народження та смертності немовлят. 55% дітей шахтарів Донбасу вмирали не доживши до 7 років. Із 1000 дітей в українських губерніях вмирало, не доживши до 15 років - 35%. Гро­мадськість звернулася до цієї нагальної проблеми лише з появою жіночих організацій.
 
Виключно важкі умови праці, безправність, закріпачення в сфері побу­ту характеризували становище селянок, які складали переважну більшість населення Наддніпрянської України. Селянка-українка починала заробляти собі хліб з 7-8 років. З цього віку весь день її вже був заповнений визначени­ми та відповідальними обов’язками; в більшості випадків, переважаючими її фізичні можливості: вона пасла худобу, іноді на відстані декількох верств від дому, харчуючись одним хлібом та мокла під дощем, чи носила на руках надмірно важку для неї дитину. 3 9-10 років вона просиджувала за веретеном та прялкою весь вільний, від догляду за дитиною, час, майже не користуючись зимою свіжим повітрям через відсутність теплого одягу.
З 14 років дівчина-селянка вже працювала поряд з матір’ю, виконуючи в пору жнив роботу надто тяжку та шкідливу для дівчини цього віку. Хо­дити до школи їй не було часу і незначний відсоток (22%) відвідуючих шко­лу дівчат пояснювався не так небажанням батьків, як необхідністю корис­туватися послугами дівчини в домашньому господарстві."
Page generated Aug. 17th, 2017 05:33 pm
Powered by Dreamwidth Studios