freya_victoria: (Default)
2017-06-09 02:56 pm

(no subject)

 Увесь фейсбучок холіварить щодо вулиці імені Шухевича.
Деякі стверджують, що називати щось ім'ям Шухевича - це образливо для євреїв. (І кажуть це переважно не євреї, до речі.)
Маю зустрічне питання: а як щодо Богдана Хмельницького, на честь якого названо багато всього, і пам'ятників чимало (навіть в Росії є)? Ось хто точно влаштовував єврейські погроми, так це Б.Хмельницький. А от щодо Шухевича - це не доведено. 
То що, не ображають євреїв вулиці, площі, міста, названі на його честь? Досі не чула жодного протесту... Дивно, чому нікого не турбують злочини Хмельницького проти євреїв? А як дійшло до Шухевича, всі раптом дуже обурюються за євреїв.
Будьмо послідовними. Або перш, ніж протестувати против Шухевича, треба вимагати, щоб все назване на честь Хмельницького перейменували (бо він насправді був ворогом євреїв, і це історичний факт), або вже визнаймо, що претензії до Шухевича аж ніяк не пов'язані з українсько-єврейським питанням, а мають зовсім інші причини.
До речі, ось як радянська пропаганда змальовувала відносини між українськими націоналістами та сіоністами)))
freya_victoria: (Default)
2017-04-17 11:55 pm

(no subject)

 Смішать мене аргументи проти атеїзму такого кшталту: "В літаку, що падає, немає атеїстів" або "Не буває атеїстів в окопах під вогнем" (привіт ГО!). Навіть якщо це і так (хоча сумнівно), це нам може сказати лише про деякі особливості людської психіки, але аж ніяк не доводить існування Бога/богів чи інших надприродних сил.
freya_victoria: (Default)
2017-04-01 03:02 am

Валерия Новодворская "Прощание славянки" (из предисловия)

"Когда погребают эпоху
Мы стоим у могилы очередной, десятой по счету, российской вестернизации, или модернизации, или перестройки, или оттепели. Круг замкнулся. Страна снова бросает в воздух чепчики и «сушки», в милитаристском угаре обнимает танки и целуется с системой «Град». Сбылось пророчество: «…в чистом поле система «Град». За нами Путин и Сталинград». Чистое поле на этот раз представлено горными Абхазией и Южной Осетией. Кстати, тоже частью Грузии по имени «Самачабло». Гремят заступы о мерзлую землю; модернизацию хоронят в закрытом гробу, как жертву дедовщины. С неба сеется мягкий тоталитарный снежок. Страна топает за Топтыгиными. А я, по словам Галича («Кадеш»), «прощаюсь с памятью моей»."

2009
freya_victoria: (Default)
2017-03-15 05:03 am

Людмила Смоляр "Минуле заради майбутнього"

Це про 1860-1917 роки
"Системи суспільного виховання дітей практично не існувало. Урядові органи не цікавилися статистикою народження та смертності немовлят. 55% дітей шахтарів Донбасу вмирали не доживши до 7 років. Із 1000 дітей в українських губерніях вмирало, не доживши до 15 років - 35%. Гро­мадськість звернулася до цієї нагальної проблеми лише з появою жіночих організацій.
 
Виключно важкі умови праці, безправність, закріпачення в сфері побу­ту характеризували становище селянок, які складали переважну більшість населення Наддніпрянської України. Селянка-українка починала заробляти собі хліб з 7-8 років. З цього віку весь день її вже був заповнений визначени­ми та відповідальними обов’язками; в більшості випадків, переважаючими її фізичні можливості: вона пасла худобу, іноді на відстані декількох верств від дому, харчуючись одним хлібом та мокла під дощем, чи носила на руках надмірно важку для неї дитину. 3 9-10 років вона просиджувала за веретеном та прялкою весь вільний, від догляду за дитиною, час, майже не користуючись зимою свіжим повітрям через відсутність теплого одягу.
З 14 років дівчина-селянка вже працювала поряд з матір’ю, виконуючи в пору жнив роботу надто тяжку та шкідливу для дівчини цього віку. Хо­дити до школи їй не було часу і незначний відсоток (22%) відвідуючих шко­лу дівчат пояснювався не так небажанням батьків, як необхідністю корис­туватися послугами дівчини в домашньому господарстві."
freya_victoria: (Default)
2017-03-12 05:05 pm

Про "святу материнську любов"

Голосіння матері при похованні доньки-підлітка, з етнографічних записів:
"„...Робітници моя, робітници, хто мині буде так робити, як ти мині робила?.. А хто мині миски помиє тай до криниці піде тай попере тай вимиє, тай потачєє, тай хто мині хату замите?.. Типер ти вмерла, та я мушу сама робити..."
 
Дуже зворушливо, егеж?
 
freya_victoria: (Default)
2017-03-11 04:44 am

Adrienne Rich "Ideal Landscape"

Адриенна Рич "Идиллический ландшафт"
Пора мне мир принять каков он есть.
Вон Золушка в аллее, для которой
Не подыскалось сказочного принца.
Мир очень любит сходства и повторы.
В каморке нашей самости с утра
Вступаешь в мир, похожий на вчера.


 
Не златоусты и не полубоги,
Друзья не выдержали испытанья
На совершенство. В грозовую ночь
Иной дрожал, запрятавшись в чуланчик.
В одном лишь человечности начало,
В уменье требовать, не измельчало.


 
И мчится время вдаль быстрей трамвая
В столицах древних стран, из окон виды
На залитые солнцем открывая
Большие площади. Я в них не вниду,
Уже я не увижу их фонтанов,
Зеленых статуй, золотых платанов.


 
(Перевод: Алла Шарапова)
Read more... )
"Ideal Landscape"



 
We had to take the world as it was given:
The nursemaid sitting passive in the park
Was rarely by a changeling prince accosted.
The mornings happened similar and stark
In rooms of selfhood where we woke and lay
Watching today unfold like yesterday.



 
Our friends were not unearthly beautiful.
Nor spoke with tongues of gold; our lovers blundered
Now and again when most we sought perfection,
Or hid in cupboards when the heavens thundered.
The human rose to haunt us everywhere,
Raw, flawed, and asking more than we could bear.



 
And always time was rushing like a tram
Through streets of a foreign city, streets we saw
Opening into great and sunny squares
We coudl not find again, no map could show—
Never those fountains tossed in that same light,
Those gilded trees, those statues green and white.
freya_victoria: (Default)
2017-03-01 01:35 pm

(no subject)

 Родичі мене запевняли, що першим моїм словом, точніше, фразою було: "Я сам!", а потім вже всі ці "баба", "папа", "мама", "деда". Отакий в мене з дитинства характер :)
freya_victoria: (Default)
2017-02-26 08:09 pm

(no subject)

 ЖЖ показує мені рекламу.
Текст: "Русские мужчины признаны самыми некрасивыми в мире"
І фотографія. Анатолія Вассермана...
freya_victoria: (Default)
2017-02-26 12:57 pm

Черемша

 Дізналася, що черемша в Червоній книзі... Тобто, купляти її не варто, бо продавати її протизаконно. Дуже шкода((( Але не хочеться, щоб її знищили, тож не варто створювати попит на заборонений товар
freya_victoria: (Default)
2017-02-23 05:22 pm

"Опять нет повода не выпить"

Оскільки багато людей все ж таки звикло 23 лютого дарувати чоловікам, навіть тим, хто від армії вдало відкосив, якісь шкарпетки або дезодоранти, то пропоную перейменувати це свято на День Чоловічих Первинних Статевих Ознак, з тим і вітати всіх, для кого це надзвичайно важливо!
freya_victoria: (Default)
2017-02-20 06:25 am

Christina Baldwin "One to One"

 "We are living in a culture that views change as threatening. We are taught to perceive life as linear, implying a destination. Change is perceived as only an intermediary process on our way to this idealized stability. But no matter how we are raised to view life, life is change. To see change as the normal condition of life goes directly against the myth of destination, yet meshes more perfectly with experience. When we see change as the normal condition of life we stand in revolt against the expectation of a final goal for our lives and cease to view process as threatening or temporary. To accept change frees us to explore our situation, to define and observe our natural restrictions, and not to be coerced by expectations arising out of society's need for equilibrium."
freya_victoria: (Default)
2017-02-19 09:14 am

Голда Меир "Моя жизнь"

Голда Меїр була першим послом Ізраїлю в СРСР.
"Я была уверена, что  уж  тут-то мы  во всяком случае встретимся  с евреями  России; тридцать  лет, с самой революции, мы были с ними разлучены и почти ничего  о них  не знали.  Какие  они?  Что  еврейского осталось  в  них,  столько  лет проживших  при  режиме,  объявившем  войну  не только  всякой религии,  но и иудаизму  как  таковому,  и  считавшем   сионизм  преступлением,  наказуемым лагерями  или  ссылкой? Но  в то  время  как  иврит  был запрещен, идиш  еще некоторое время терпели и даже была создана  автономная область для  евреев, говорящих на идиш,  - Биробиджан, близ китайской границы. Ничего из этого не получилось, и после Второй мировой войны (в которой погибли миллионы русских евреев) советские власти постарались, чтобы большая часть  еврейских школ  и газет  не были восстановлены. К тому  времени, как  мы приехали  в Советский Союз, евреев уже открыто притесняли и уже начался  тот злобный, направляемый правительством  антисемитизм, который  пышно расцвел  через  несколько  лет, когда  евреи преследовались широко и  беспощадно и  еврейские интеллигенты - актеры,  врачи,  писатели  -  были  высланы  в лагеря за  "космополитизм"  и "сионистский  империализм".  Положение сложилось трагическое: члены  миссии, имевшие в России близких родственников  - братьев, сестер, даже родителей, - все время терзались,  не понимая,  можно ли им увидеться с теми, о встрече с которыми   они  так  мечтали,  ибо   если  откроется,   что   у   них   есть родственники-израильтяне, это может закончиться судом и ссылкой.
Трудная это была проблема: бывало, мы несколько дней подряд  взвешиваем "за"  и "против"  -  должен  ли  Икс встретиться со  своей сестрой,  надо ли передать продукты  и деньги старой  больной матери  Игрека - и, как правило, приходили к выводу, что  это может причинить им вред и ради них  же лучше не предпринимать ничего. Были, конечно, исключения, но я и сегодня не решаюсь о них  написать,  потому  что  это  может  быть  опасно  для  евреев, все  еще находящихся в  России. Теперь весь цивилизованный мир знает, что случается с советскими  гражданами, если они  игнорируют извращенные  правила, с помощью которых руководители стремятся  их себе подчинить. Но был  1948  год,  время нашей, так сказать, "первой любви", и нам было очень трудно понять и принять систему, в которой встреча матери  с  сыном, которого она не видела тридцать лет, да который, к тому же,  член дипломатического корпуса и "персона грата" в Советском Союзе, приравнивается к государственному преступлению."
freya_victoria: (Default)
2017-02-11 01:51 am

Из Лины Костенко

 Я счастлива, что есть немного неба
и две сосны в заплаканном окне.
А уж казалось, что живого нерва,
живого нерва не было во мне!
Уже душа без пристани скорбела,
уже устала ото всех вериг.
В раскатах дня, в оркестрах децибелов
мы были словно хор глухонемых
И вдруг, о боже, после тьмы и чада,
и суеты, стремящейся к нулю, -
я слышу дождь. Он тихо плачет правду,
что я кого-то дальнего люблю.
Я слышу тишину. Запели птицы,
и люди улыбнулись проходя.
Как небо на земле, туман клубится
душистой дымкой хвои и дождя.
 
Оригінал:
freya_victoria: (Default)
2017-01-31 09:53 pm

(no subject)

 Мала сьогодні діалог з френдесою з Росії (вже колишньою). Про наші нові "нацистські" закони (які ще навіть і не прийняли):
 
" Меня больше всего смешит, что... сначала заставили русских врачей выписывать рецепты русским пациентам на украинском языке, врачи и пациенты ушли вместе с полуостровом, на котором жили, но выводов никто не сделал, тут же! попытались принять какой-то еще закон, тоже типа ужимающий русский язык, и тут уже отвалился Донбасс. "
 
 
Знов згадувала геніальну luche_chuchhe
"Проблеми зі сприйняттям причин та наслідків, навіть послідовності подій є очевидними для усіх, хто спілкувався з росіянами (більшістю з них). Це не наслідки пропаганди та обману, події самі встають в їхній памяті так, як більш приємно для них. Наприклад - спочатку бандити побили міліціонерів ланцюгами, а потім міліція розігнала Майдан. Або - спочатку Нацгвардія почала військові дії на Донеччині, а потім ДНР взялося до зброї.
Якщо ви бачите таке, сперечайтеся лише якщо та людина дуже важлива для вас, але памятайте, що вона щиро вірить та "памятає", як усе було, та може обрати не вас, а свою "память". Якщо це просто знайома вам люди, не сперечайтеся, бо справа зайшла надто далеко, ви вже безсилі."
І ще luche_chuchhe:
"Например, очень распространенное "у вас вечно во всем русские виноваты", сказанное во время вооруженной агрессии России против Украины - т. е. связь между нападением и реакцией на нападение как бы становится им не видна, они видят только реакции и трактуют ее как признак отношения украинцев к россиянам.
Или возмущение приведением войск в полную боевую готовность, подготовкой к мобилизации - после принятия президентом и советом федерации России по предложению нижней палаты решения о вводе войск _в Украину_, даже не в АРК. Действия украинской стороны трактуются как агрессия, а не как ответная реакция на агрессию.
Очень распространенное "да что вы истерите" и "да ничего такого не происходит, зачем вы нагнетаете" - полное невидение собеседника, отключение эмпатии в его адрес. Действия российской стороны как бы выпадают из поля зрения, поэтому эмоции и действия украинцев становится как бы "непонятны"."
 
 
Зверніть увагу: Крим сам "ушел", Донбас сам "отвалился", арасіяніпрічом, хоча це не сказано прямо. А хахлисамівинуваті, приймали погані закони.
 
 
Звісно, вся справа в рецептах! (Які мені, наприклад, досі виписують російською, але кого це турбує?!)
Що там насправді було  в 2014 році з мовними законами, я ще тоді писала, але кого це турбує, знов-таки?
freya_victoria: (Default)
2017-01-31 12:35 am

Ева Кюри "Мария Кюри"

"В классе тишина, даже больше чем тишина. Уроки истории создают
атмосферу страстного горения. В глазах двадцати юных патриоток, на лице
Тупчи светится восторженность. Рассказывая о давно умершем государе, Маня с
запальчивостью утверждает:
"К сожалению, он был человеком, лишенным мужества..." И эта невзрачная
наставница, и эти умненькие дети, которым она преподает польскую историю на
родном языке, приобретают таинственный вид сообщников и заговорщиков.
Вдруг все вздрагивают, действительно как заговорщики: на лестничной
площадке тихо застрекотал электрический звонок.
Два звонка длинных, два коротких.
Этот сигнал мгновенно приводит все в бурное, но молчаливое движение.
Вскочив с места, Тупча наспех собирает разбросанные книги. Быстрые руки
учениц сгребают польские тетради и учебники, запихивают их в фартуки самых
проворных школьниц, а те, нагруженные запретным грузом, исчезают за дверью,
которая ведет в спальню пансионерок. Бесшумно передвигаются стулья,
осторожно закрываются крышки парт. Дверь широко открывается. На пороге
классной комнаты появляется затянутый в красивую форму - синий с блестящими
пуговицами сюртук и желтые штаны - господин Хорнберг, инспектор частных
пансионов Варшавы: тучный человек, острижен по-немецки, лицо пухлое. Он
молча всматривается в учениц сквозь очки в золотой оправе.
Read more... )
freya_victoria: (Default)
2017-01-28 10:39 am

Ханна Арендт "Истоки тоталитаризма"

"Ничто, вероятно, не подчеркивает более убедительно сходства двух систем, чем выдвигаемые Ильей Эренбургом и другими сталинистскими интеллектуалами оправдания своего прошлого или их рассказы о том, что они действительно думали во время Большой Чистки. "Сталин ничего не знает о бессмысленных репрессиях против коммунистов, против советской интеллигенции", "они скрывают это от Сталина", "если бы кто-нибудь рассказал Сталину об этом" и, наконец, что главным виновником был вовсе не Сталин, а соответствующий глава полиции. (Цит. по: Tucker R. С. Op. cit. P. XIII.) Нет необходимости говорить о том, что это как раз то, что вынуждены были говорить нацисты после поражения Германии."

"Nothing perhaps underlines more convincingly the similarities of the two systems than what Ilya Ehrenburg and other Stalinist intellectuals have to say today in their efforts to justify their past or simply to report what they actually thought during the Great Purge. "Stalin knew nothing about the senseless violence committed against the Communists, against the Soviet intelligentsia," "they conceal it from Stalin" and "if only someone would tell Stalin about it," or, finally, the culprit was not Stalin at all but the respective chief of police. (Quoted from Tucker, op. cit., p. XIII.) Needless to add, this was precisely what the Nazis had to say after the defeat of Germany."

"Добрый царь, злые бояре..."
freya_victoria: (Default)
2017-01-28 10:24 am

Ханна Арендт "Истоки тоталитаризма"

"...объяснение, данное Хрущевым тем преступлениям, которые он признал, — болезненная подозрительность Сталина — скрывает наиболее характерный аспект тоталитарного террора, заключающийся в том, что его развязывают, когда уничтожена всякая организованная оппозиция и тоталитарный правитель знает, что ему уже нечего опасаться. Это особенно верно относительно того, что происходило в России. Сталин начал свои гигантские чистки не в 1928 г., когда признал, что «у нас есть внутренние враги», и когда действительно имел основания чего-то бояться (он знал, что Бухарин сравнивал его с Чингисханом и что тот был убежден: политика Сталина «вела страну к голоду, разрухе и полицейскому режиму»), а в 1934 г., когда все бывшие оппозиционеры «признали свои ошибки» и сам Сталин на XVII съезде партии, названном им также «съездом победителей», заявил: «…на этом съезде — и доказывать нечего, да, пожалуй — и бить некого».

"...Khrushchev's explanation of the crimes he
conceded - Stalin's insane suspiciousness - concealed the most characteristic aspect of totalitarian terror, that it is let loose when all organized opposition has died down and the totalitarian ruler knows that he no longer need to be afraid. This is particularly true for the Russian development.
Stalin started his gigantic purges not in 1928 when he conceded, "We have internal enemies," and actually had still reason to be afraid - he knew that Bukharin compared him to Genghis Khan and was convinced that Stalin's policy "was leading the country to famine, ruin, and a police regime," as indeed it did - but in 1934, when all former
opponents had "confessed their errors," and Stalin himself, at the Seventeenth Party Congress, also called by him the "Congress of the Victors," had declared: "At this Congress ... there is nothing more to prove and, it seems, no one to fight."
freya_victoria: (Default)
2017-01-20 10:14 pm

Було б навіть смішно, якби не було так сумно...

"В ходе одного судебного процесса о ведьмах в 1593 году некий экзекутор (женатый мужчина), вероятно, впервые для себя обнаружил клитор. Он счел его «соском дьявола» и верным доказательством виновности ведьмы. Это был «маленький кусочек плоти, торчащий как сосок, длиной в полдюйма», и тюремщик «обнаружил его с первого взгляда, хотя он был спрятан, так как находился рядом с таким секретным местом, которое видеть непристойно». Но в конце концов, не желая скрывать столь подозрительный объект, он показал его всем присутствующим. Они не видели раньше ничего подобного. Ведьма была осуждена."
freya_victoria: (Default)
2017-01-17 01:11 pm

Ева Томпсон "Трубадури імперії: Російська література і колоніалізм"

Про російські підручники з історії
"Тоді, коли йдеться про втрату Росією територій, вживаються такі слова, як «відторгнення», а коли про їх надбання — то «повернення» або «здобуття виходу до Балтики». У одному з підручників про литовсько-московську війну, яку розпочав Іван Грозний, говориться як про війну «за повернення давніх земель Білорусії, за вихід до Балтики». Завдяки неоднозначним висловлюванням створюється враження, що територію країн Балтії заселяли, у якийсь не вказаний період історії, слов’янські племена і що Білорусія колись давно була частиною Московської Русі. У такий спосіб вираз Пушкіна про «прорубування вікна в Європу» через фінську територію стає «вікном у Європу на давній слов’янській території, яку було нам повернуто».

Радянський Союз оцінюється з позиції того, що він зробив чи не зробив задля російських інтересів, не враховуючи інтересів його неросійського населення. Забуто погляд, що СРСР був державою нового типу, яка мала вирішити національні суперечності. Пострадянські підручники розглядають її радше як нове втілення Російської імперії. Один із авторів вказує на те, що територія СРСР збігається «із землями [колишньої] Російської Імперії і далі ще раз заявляє (згідно із державним гімном Радянського Союзу<...>), що [СРСР] «був створений великоруським народом». У одному підручнику наведено підбір документів, у якому не розрізняються концепції «Росії» та «СРСР» і запевнюється, що СРСР був тим самим, що «Радянська Росія». Хоча на практиці саме так і було, однак, згідно з офіційним поглядом, СРСР був союзом народів. Тим самим було неумисно підтверджено колоніалістську природу цієї держави.
Вина за конфлікти між кавказькими народами покладається виключно на їх безпосередніх учасників, без жодних згадок про імперський центр. Виявилося, що в суперечці за Нагірний Карабах винні тільки Вірменія та Азербайджан, незважаючи на те, що це Москва передала Азербайджану населений вірменами Нагірний Карабах, створюючи тим самим передумови для конфлікту. Над проголошенням незалежності керівниками прибалтійських республік вболівають як над «конституційною кризою», якої не вдалося розв’язати центральній владі. Немає жодної згадки про незаконну, з погляду міжнародного права, анексію трьох прибалтійських республік в 1940 p., хоча цього визнання й можна було очікувати в пострадянський період."
Read more... )