Едва живой журнал

Аффтар (жжот): Arhistratig

Tue, 14 Jul 2020 23:31:16 GMT

***

анфиса буферную зону
имеет впереди себя
что крайне затрудняет доступ
к её загадочной душе

***
ну да я обещал я помню
но это же не прямо щас
да и не то чтобы жениться
и не конкретно на тебе

***
товарищ верь пройдут когда то
твои критические дни
пройдут критические годы
пройдёт критическая жизнь

***
бог есть но он не верит в бога
не ходит в церковь поутру
не причащается и даже
не знает толком отче наш

***
наш секс не повод для знакомства
и не животный магнетизм
а просто способ не замёрзнуть
в холодной чорной пустоте

***
хочу дожить до некролога
когда напишут обо мне
что мол сегодня после долгой
и продолжительной любви

***
мне похуй сообщил аркадий
в штаб наводнений эм че эс
и там дежурный внёс в таблицу
отметку уровня воды

***
две стороны у изоленты
символизируют айгуль
снаружи гладко и красиво
тепло и липко изнутри

comments

Марія Конопніцька "Банасиха"

Mon, 01 Jul 2019 03:58:11 GMT

Переклад з польської М. Рудницького

Тобі я тут присвячую сторінку

Ціпком підперта, старесенька жінко.

Як ти себе у сяйві враз відкрила.

Проста та щира, вся сріблистобіла.

Так часом відкриваємо звичайну.

Життям закриту — мудру й просту тайну.

Полудень був тихий і гарячий. Личаківський парк у Львові, здавалось, тонув у розпеченому повітрі, що грало насиченим, блискучим промінням.

У золотистозеленій сітці, виплетеній з тонких ниточок сонця, розсіяного крізь тінисту липу, висів передо мною майже нерухомо, без дзижчання, омлілий рій дрібнесеньких мошок. Над недалеким газоном низько пурхали білі мете¬лики, поринаючи глибоко в траву; на перехресних стежках, проти лавки, сліпуче блищала рінь, а міцні, перемішані пахощі розносились у повітрі, мов кадильний дим. І все це прийшло якось несподівано після холодного, росяного ранку, коли майже біле сонце, схоже на кулю, викотилось високо, обдаючи своїм жаром задихану й спітнілу землю. Парк був безлюдний. Ті, що заходили сюди зранку, вже пішли геть, а ті, що шукають тіні та прохолоди, ще не підійшли. Нестерпна спека, здавалось, ще зростає серед повної ти¬ші, а далеке сюрчання польових коників нагадувало слабе

потріскування невидимих іскор, які підсилюють жар полу¬дневої пори.

Враз я почула за собою квапливе постукування ціпка. Я озирнулась. До моєї лавки йшла дрібною, прискореною ходою маленька, дуже згорблена бабуся. Її білий чепчик сліпуче сріблився на сонці, як і біла, навхрест перев'язана на грубій кофті хустина й широкий фартух. Одна рука її була обтяжена кошиком, друга рівномірно витягалась, по¬стукуючи невеличким ціпком, який допомагав не тільки но¬гам, але й очам.

Я вже здалеку почула її коротке, тяжке дихання. Видно було, що вона поспішає до лавки, щоб поставити на ній свій кошик і спочити. Вона насилу переступала своїми ви¬сохлими ногами, посуваючись щораз швидше й роблячи нерівні кроки; голову опустила так низько, що я не могла розглядіти її обличчя. Вона либонь зовсім не бачила мене. Тільки тоді, як моя тінь виринула перед нею, вона раптом зупинилася, трохи випросталась і підняла своє обличчя до мене. Яка це була мережа зморщок! Життя, яке пряло нитки цієї мережі, мусило бути довге, дуже довге, мабуть, ніколи і не відпочивало. З раннього ранку воно мусило при світлі недогарка братись за роботу й кінчати її навпомацки, коли співали північні півні. Воно мусило на сіре своє вере¬тено вимотувати з власних грудей усі волоконця; воно мусило висмикувати свою нитку, скручувати її і знову ви¬смикувати, і знову скручувати, не загладжуючи вузлів, усе квапитись, квапитись, квапитись...

Вона стояла хвилину, ніби здивована, моргаючи ма¬ленькими сірими очима, потім знову рушила, підійшла до лавки і, обперши на неї кошик, наповнений до половини пряниками, зітхнула глибоко раз і другий.

— Гаряче, — обізвалась я, щоб тільки щось сказати.

— А дав господь, дав! — відповіла, обтираючи худор¬лявою рукою піт з білого, як полотно, обличчя. — Надійшла така духота, що страх!

— Може, сядете трохи?

— І-і, що там сідати, ласкава пані! Так зіпруся. Ста¬рині такій то і сісти і встати важко. Зараз щось у крижах тріщить...

— Скільки ж вам літ?

— А що ж то я маю рахувати їх, ласкава пані? Гос¬подь їх і без мене рахує... Як не як, а буде там вісімдесят якихось... вісімдесят або й більше. Так, напам'ять важко все це докупи зібрати, але в нашій парафії люди знають... папери на це є...

— То ви не тутешні, матусю?

— Чом то я, ласкава пані, тутешня мала б бути? Я з Вадовиць, з містечка. Аякже! Лишень там тепер робітниче селище зробили, інші порядки настали. Але ж люди там знають мене. Банасиха та й Банасиха, малий і великий за мене знає, що і як.

— І так ви до Львова примандрували?

( Read more... )

comments

Гертруда Потоцька, з дому Комаровська

Sun, 19 May 2019 23:50:06 GMT

А чи знаєте ви що... Станіслав Фелікс Потоцький, той самий, що побудував для своєї дружини парк Софіївку під Уманню, був до Софії вже одружений.

В юності він закохався в панну Гертруду Комаровську, але батьки його були проти цього шлюбу, бо вона була, бачте, бідна. Ну як бідна, бідна у порівнянні з магнатами Потоцькими - лише кількома селами володів її батько.

Станіслав та Гертруда таки одружилися, таємно від його батьків, адже дівчина вже була вагітна. Коли старші Потоцькі про це дізналися, за їх наказом Гертруду викрали з дому її батьків. І вбили. Як саме - є різні версії. За версією Потоцьких, її задушили випадково - завалили перинами, щоб стримати крики, коли вона кликала на поміч, а потім труп кинули до ополонки. Суд дотримувався версії, що злочин було заплановано завчасно і що Гертруду втопили живцем, незважаючи на благання і крики.

Коли Станіслав Фелікс Потоцький дізнався про це, то намагався вкоротити собі віку, але його врятував джура.

Батьки Станіслава не понесли кари за злочин - не дожили до кінця суду, спочатку померла при нез'ясованих обставинах (можливо самогубство) матір, потім батько.

Ось так закінчився перший шлюб Станіслава "Щасливого" Потоцького.... А ви кажете, "Гра престолів", "Гра престолів"...

Докладніша стаття

comments

Thu, 09 May 2019 08:18:31 GMT

З 2014 року 9 травня для мене ніяке не свято. Dixi.

comments

Про Томос

Sat, 06 Apr 2019 20:27:19 GMT

Я хоч і атеїстка, місцями навіть трохи войовнича, і попів не люблю ніяких, але таки МП - не просто попи, а "рука Москви", вони там четверта, неформальна, гілка влади. Нафіга вони тут потрібні?! Давно вже їх було час виженути сраною мітлою. Якщо людям таки потрібний "опіум народу", хай вже в нашій крамничці купляють...

Тож Томос - таки правильна, дуже корисна річ, і це увійде в історію України.

(А "рада церков", що пхає свого носа до законодавчої діяльності - це погано! Але це інше питання.)

comments

Дніпрова Чайка "Єрихонська рожа"

Thu, 27 Dec 2018 02:10:57 GMT

Я бачила квітку – з святої землі

Побожні прочани до нас занесли:

Без пахощів, сіра, посохла, негожа,

Та квітка була «єрихонськая рожа».

«Це дивная квітка», прочанин сказав,

Поклав на долоню, водою полляв,

І – диво! Рослина прочнулася враз,

В очах розгорнулась, в очах розцвілась.

Отак же часами, як рожа пустині,

Міняється серце од ласки в людині.

comments

Мої нові переклади з Шимборської

Sun, 23 Dec 2018 17:17:15 GMT

"Написане в готелі"
"Фетиш плодючості з палеоліту"

comments

piwne oczy

Sun, 04 Nov 2018 03:42:20 GMT

В польській мові є таке визначення кольору очей: "piwne oczy". Тобто, кольору пива: світло-карі або жовтувато-карі, ось такі:

comments

Марсель Польж

Tue, 09 Oct 2018 00:25:47 GMT

На фотографії: арешт Марсель Польж

"Нім, 2 жовтня 1944 року. В камері тюрми особливого режиму Марсель досі не втрачає надії на затримку страти, можливо, відрочення, а може, навіть, хто зна, якесь диво. Її злочин? В очах визволителів Франції, приниженої гітлеровською окупацією - непростимий. Адже Марсель віддалася фріцові, комендантові місцевого гестапо, який нахабно носив схоже на французьке прізвище Сен-Поль. Чи то з кохання, чи то з потреби в грошах або в продовольчих продуктах, народжена 1907 року Марсель Польж, як і багато її землячок, "давала" ворогові і була затримана. В часи дефіциту, коли всього бракувало, розкішний спосіб життя білявки з "усім відомою фігурою" не могли не помітити. Особливо тому, что дівчина користується місцевою славою від часу, коли, ще сімнадцятирічною, позувала гольцем скульпторові, другові Жана Мулена. "Дівчина з козенятком" зображує струнку, гнучку німфу, що дивиться на невинну тваринку. Скульптура прикрашає міський парк, однак під час окупації за таємничих обставин позбулася однієї руки. Зрозуміло, що персона моделі не всім подобається.

( Read more... )

Фрагмент з книжки Діан Дюкре "Заборонена плоть"

comments

З книжки Діан Дюкре "Заборонена плоть"

Tue, 09 Oct 2018 00:19:47 GMT

Про Ернста Ґрефенберґа, розробника першої внутрішньоматкової спіралі. ("Точка G" - теж на його честь названа.)

"Одна паціентка, дружина значно старшого за себе чоловіка, за якого вийшла заміж зовсім не через його вроду, безперервно скаржилася Ґрефенберґові, що не може досягти оргазму. Знуджений її наріканнями лікар зрештою спитав, чи пробувала вона це з іншими чоловіками. Може, винуватити треба невправність чоловіка, а не власну анатомію. Трохи шокована жінка залишила кабінет, а наступного дня на лікаря чекала несподіванка: "Серед ночі мене вирвав зі сну телефонний дзвінок. Знайомий голос, не представляючись, сказав: "Пане докторе, ви там? Ви мали рацію!", після чого з'єднання обірвалося. Більше ніколи вона не ставила питань про секс", - підсумковує гінеколог."

З книжки Діан Дюкре "Заборонена плоть"

comments

Ще фрагмент з книжки Діан Дюкре "Заборонена плоть"

Fri, 05 Oct 2018 21:34:16 GMT

Що вважалося шок-контентом в 1928 році нашої ери Та трохи передісторії.

"Першою гігієнічною прокладкою, впровадженою на ринок, стала 1896 року продукція американської фірми Johnson&Johnson. Вона отримала назву "лістер", від прізвіща барона Джозефа Лістера, англійського хірурга, піонера антисептики у своїй галузі медицини. Виробник, однак, ламав голову: як зробити так, щоб жінки почули про "лістер", коли будь-яка реклама продукту була б визнанана неделикатною та вульгарною? Перша спроба завершилася фіаско.
Згодом концерн Kimberly-Clark випустив на ринок цілу гаму продуктів для жіночої інтимної гігієни, зроблених з нового матеріалу - деревної вати. Це заслуга французьких фронтових медсестер, які в часи Першої світової війни звернули увагу на поглинальні властивості целюлози - значно ефективнішої за традиційні засоби. Промисловість відчула в цьому нові можливості, і 1921 року на ринку з'явилася лігнінова прокладка Kotex. Пані, якім вистачало грошей на Kotex, блискавично відмовляються від прокладок домашнього виробу. Фірма потирає руки.
Але як переконати всіх американок прийняти продукт одноразового вжитку? Треба вимислити цілком новий спосіб життя. Світ, в якому бути жінкою вже не кара; де ніщо не заважає активності в домі та поза домом; де можна насолоджуватися повною свободою. Клопоту завдає і те, що численні магазини відмовляються від продажу продукту, а газети зачиняють свої шпальти перед подібною рекламою. Kimberly-Clark, однак, не піддається так легко. Знає, що перш за все мусить гарантувати жінкам повну секретність. Фірма вирішує вкласти гроші в спеціальні вітрини - автомати для продажу продукту - щоб клієнтка сама могла придбати товар, не звертаючись до продавчині. Після успіху прокладок Kotex Johnson&Johnson вирішує кувати залізо, поки гаряче: наслідує конкурента і виводить на ринок прокладки Modess. Не мине й 10 років, і на ринку вже біля сотні марок змагатимуться за увагу жінок.
Тепер з'являється нова заковика. Як, до біса, вирізнитися з цього тлуму? Реклама! Kotex ошелешує, розміщуючи провокаційне оголошення в традиційній пресі, орієнтованій на хатніх господарок. В цій революційній кампанії модель Лі Міллер створює ідеал жінки Kotex. Із хлопчиковою стрижкою, в вечірній сукні, вона застерігає інших жінок, що збираютья наряджатися, щоб подбали про свою промежину та звернулися до секретної прокладки, невидимої навіть під найтоншою білизною. Реклама шокує Америку. Сама модель скоро залишає Нью-Йорк, обираючи Париж, де її коханцем та наставником стане Ман Рей. Однак, певне табу було зламане."

Фото: Едвард Стейхен. 1928 рік. Це перший випадок, коли для реклами прокладок позує реальна жінка.

Ще додам: Лі Міллер в майбутньому прославилася не тільки цим. Під час Другої світової вона була фотожурналісткою та знімала історичні події: висадку союзників, перше застосування напалму при осаді Сен-Мало, звільнення Парижу та таборів Бухенвальд і Дахау.

comments

Діан Дюкре "Заборонена плоть"

Thu, 04 Oct 2018 13:10:33 GMT

Читаю зараз "Заборонену плоть" Діан Дюкре. Місцями аж ніяково стає... Зацініть, гм, "дитячу гінекологію" зразка 19 століття у Франції:

( Read more... )

Доктор Замбако описує це в своїй книжці "Onanisme avec troubles nerveux chez deux petites filles" (1882).

comments

День Незалежності

Fri, 24 Aug 2018 14:26:11 GMT

Я згадую весну 2014 року, коли я сумнівалася, чи відсвяткуємо ми 23-ю річницю незалежності. Тоді було дуже страшно.

Сьогодні ми святкуємо 27-му. І вже не так страшно, як було тоді, правда?

comments

Латинські вирази

Sun, 19 Aug 2018 02:10:40 GMT

Святослав Караванський дуже радив вправи з перекладу класичних латинських афоризмів, бо вважав їх зразками лексичної довершеності та кристалізованими мовними шедеврами.

"Для того, щоб класичний шедевр зазвучав у нашій мові так само, як в оригіналі, наш переклад має бути гранично стислий, де словам тісно, а думкам просторо."

Я тут повправляюся трохи, і ви теж долучайтеся, якщо хочете :) Навмисно не шукала інших варіантів перекладу, переклала на свій смак. Якщо знаєте кращі - пропонуйте!

Bis dat, qui cito dat. - Дати швидко - дати вдвічі.

Haud semper errat fama. - Поголос не завжди марний.

Ibi victoria, ubi concordia. - Перемога там, де згода.

Nulla rosa sine spina. - Без шипів нема троянди.

Pecunia non olet. - Гроші не тхнуть.

Epistula non erubescit. - Папір не шаріє.

comments

Пів-пиріжки)))

Fri, 17 Aug 2018 22:08:57 GMT

мартышки гляньте на уродов

что с нами может сделать труд
© Sерёга

вот это гриб сказал аркадий
и тут же превратился в пыль
© BobZ

раз ты кричишь я жмот и нытик
верни из турции магнитик
© aleks

а на вопрос не вышла замуж
оксана сразу бьёт в лицо
© Мурка

с трудящимися солидарен
но сам работать не хочу
© morskaya_dahota

желаешь счастья в личной жизни
иди скорее разведись
© bespamiatnyh

не может выбросить аркадий
из огорода бумеранг
© bespamiatnyh

сегодня не могу простите
давайте лучше никогда
© bespamiatnyh

ты никому не интересен
когда непьющий и женат
© bespamiatnyh

comments

Депресяшки

Fri, 17 Aug 2018 18:47:42 GMT

у меня есть руки

у меня их две

рассказала тайну

жопа голове

на ногах мизинцы

для того малы

чтобы легче биться

ими об углы

константин внезапно

полюбил грибы

оборвав тем самым

нить своей судьбы

comments

Пиріжків?)

Fri, 17 Aug 2018 18:09:43 GMT

сложна работа президента

кругом воруют всё подряд

и никого не расстреляешь

куда ни глянешь все свои

не создавал я человека

я на минуту отошёл

а как вернулся обезьяны

в трусах и в лифчиках уже

есть люди словно одеяла

уютно с ними и тепло

а есть похожие на письма

их вечно хочется послать

в доисторический период

когда мне было гдето семь

домашний телефон был диким

жил в будке и монетки ел

людей хороших не испортят

ни власть ни деньги ни почёт

поскольку у людей хороших

их не бывает никогда

пока что всё идёт по плану

но мне хотелось бы узнать

чей это план и что в нём дальше

и фигурирую ли я

бывало только ты подумал

мне двадцать как же дальше жить

херак тебе уже под сорок

херак уже за шестьдесят

поэт коллектором работал

придет бывало к должникам

и вслух свои стихи читает

пока все деньги не вернут

у анатолия исчезла

с ладони линия любви

остались линии работы

и секса тоненький пунктир

геннадий укусил вампира

и через три часа вампир

сидел на лавке с мужиками

соображая на троих

comments

Свята правдонька...

Wed, 08 Aug 2018 23:06:01 GMT

"Зазвичай люди використовують свій розум для того, щоб виправдати упередження, які вони підхопили, самі не знаючи звідки, а не для того, щоб викоренити ці упередження."

Мері Волстонкрафт

comments

Пиріжки

Mon, 06 Aug 2018 13:44:13 GMT

олег ест пешек без опаски

коней съедает и слонов
ферзя не ест ферзь у олега
не помещается во рту
© Хиор

солдат пингвина не обидит
у них похожая судьба
стоят в сугробе греют яйца
и тихо мам во сне зовут
© Хиор

зайду пожалуй я в аптеку
куплю скафандров штуки три
вполне возможно что гагарин
сегодня в космос полетит
© sonyushka

comments

Мабуть, я вже

Fri, 27 Jul 2018 23:49:45 GMT

"Людині треба зостарітися, щоб зрозуміти, що найчорніші муки завдає нам саме надія..."

Віра Мутафчієва

comments

Stielaugen machen

Sun, 08 Jul 2018 08:06:16 GMT

Чудову німецьку ідіому знайшла:

Stielaugen machen - витріщатися

Stiel - стеблина, або ніжка, Auge - око

comments

Віслава Шимборська "Портрет жінки"

Fri, 06 Jul 2018 01:49:46 GMT

Мусить бути на вибір.

Змінюватись, аби не змінилось нічого.

Це легко, неможливо, трудно, варто спроби.

Очі має, як треба, то сині, то сірі,

чорні, веселі, без приводу повні сліз.

Спить з ним як перша-ліпша, єдина на світі.

Народить йому чотирьох, жодних дітей, одного.

Наївна, але дасть найкращу пораду.

Слабка, та підійме.

Не має царя в голові, але матиме.

Чита Ясперса та жіночу літературу.

Не знає, навіщо той гвинтик, і мост побудує.

Молода, як завжди молода, вічно ще молода.

Тримає в руках горобця з переламаним крильцем,

власні гроші на подорож довгу й далеку,

ніж для м'яса, компрес, чарку чистої.

Куди так біжить, чи не втомлена.

Зовсім ні, тільки трішки, чимало, не варто уваги.

Або любить його, або вперлася.

На краще, на зле і на милість божу.

( Read more... )

comments

Я знаю, що це вже перекладали до мене, але...

Sun, 01 Jul 2018 06:03:37 GMT

Пауль Целан "Фуга смерті"

Чорне молоко світанку ми п'ємо його щовечір

ми п'ємо його щоночі і щоранку і щодня

ми п'ємо п'ємо п'ємо

ми копаєм могилу в вітрах там лежати нетісно

Там в будинку живе чоловік він зі зміями грає він пише

він пише коли споночіє листа до Німеччини

золотисте волосся твоє Маргарито

він це пише і з дому виходить і сяють зірки

він прикликує посвистом псів своїх

він викликує свистом євреїв своїх хай копають могилу в землі

він велить нам заграйте до танцю

Чорне молоко світанку ми п'ємо тебе щоночі

ми п'ємо тебе щоранку і щовечір і щодня

ми п'ємо п'ємо п'ємо

Там в будинку живе чоловік він зі зміями грає він пише

він пише коли споночіє листа до Німеччини

золотисте волосся твоє Маргарито

Попелисте волосся твоє Суламіт

ми копаєм могилу в вітрах там лежати нетісно

Він кричить глибше в землю вштрикніть ви а ви веселіше заграйте

він хапає з-за ременя сталь він маха в нього очі блакитні

глибше заступи в землю а ви далі грайте до танцю

Чорне молоко світанку ми п'ємо тебе щоночі

ми п'ємо тебе щоранку і щовечір і щодня

ми п'ємо п'ємо п'ємо

там в будинку живе чоловік золотисте волосся твоє Маргарито

попелисте волосся твоє Суламіт він зі зміями грає

Він кричить грайте смерть найніжніше смерть це маестро з Німеччини

він кричить нижче скрипки тоді здійметеся димами в вітри

тоді ваша могила між хмар там лежати нетісно

Чорне молоко світанку ми п'ємо тебе щоночі

ми п'ємо і щодня і щоранку смерть це маестро з Німеччини

ми п'ємо ми п'ємо ми п'ємо

смерть це маестро з Німеччини в нього око блакитне

він у тебе влучає свинцем він влучає напевно у тебе

там в будинку живе чоловік золотисте волосся твоє Маргарито

він нацьковує псів він нам дарить могилу в вітрах

він зі зміями грає він снить собі смерть це маестро з Німеччини

золотисте волосся твоє Маргарито

попелисте волосся твоє Суламіт

( Read more... )

comments

O Du lieber Augustin...

Tue, 26 Jun 2018 16:34:34 GMT

Пам'ятаєте, в андерсеновській казці "Свинопас" чарівний горщечок грав пісеньку "Ах, мій милий Августин"?

Нарешті я дізналася, про що ця пісенька. В 17-му столітті жив у Відні музика на ім'я Августин. 1679 року була епідемія чуми. І от якось Августин напився п'яний та валявся на вулиці. Містом їздили фури, що збирали трупи. Його прийняли за небіжчика, поклали у фуру та скинули в чумну яму. Там він проспавсь, і вранці його витягли звідти штадткнехти (поліціянти). На диво, не захворів. Мабуть, добре продезінфікувався зсередини...

А в пісні співається, що "все пропало, пропав Августин, і з ним пропав цілий Відень".

Ось така мила пісенька :)

Зараз входить до збірок дитячих пісень, можна проспівати разом з малятами :D

comments

Черговий напад на табір

Sun, 24 Jun 2018 13:35:29 GMT

"Внаслідок нападу смертельні поранення отримав 24-річний мешканець села Рівне, що в Закарпатській області. Крім того, до лікарні з ножовими пораненнями госпіталізували ще 3 людей: 19-річного мешканця міста Мукачево, 30-річну жительку села Буркатове Закарпатської області та 10-річного хлопчика, який також є мешканцем цього ж села."

https://www.032.ua/news/2078437

"За словами Князєва, працівники львівської поліції оперативно затримали сімох молодиків віком 16-17 років. Всі вони – жителі Львова. Крім того, поліцейські встановили і затримали 20-річного організатора цього нападу. З місця події вилучені речові докази, зокрема – ніж, яким нанесено поранення загиблому та інші предмети, які зловмисники використовували для нанесення ушкоджень жителям табору."

http://expres.ua/news/2018/06/24/299234-napad-romskyy-tabir-policiya-zatrymala-organizatora

"затримані є учасниками угруповання «Твереза і зла молодь». Це незареєстрована організація, яка досі не фігурувала у повідомленнях ЗМІ."
"як організатора нападу на табір ромів поліція затримала 20-річного львів'янина Андрія Тичку."
https://zaxid.net/shho_vidomo_na_pidozryuvanih_u_napadi_na_romskiy_tabir_u_lvovi_n1459950

"Твереза і зла молодь"
"Лучше бы пил и курил..."

comments