freya_victoria | "Я вам не скажу за всю Одессу", хехе)

В українській народній мові дуже поширена конструкція дієслів із прийменником зата з акузативом там, де відповідні російські та польські дієслова мають при собі здебільшого прийм. о (об) із льокативом, — сучасна українська літературна мова здебільшого вживає тут мало в даному разі народній мові властивого прийменника про, наприклад, пам’ятати, забувати, дбати, говорити про кого.

З прийменником за бувають дієслова:

Говорити, казати, дбати, забувати, пам’ятати, споминати, згадувати, знати, питати, ся, думати за кого та инші близькі значінням дієслова: — За його ніколи не говорила нікому MB. Вони за нас говорять Чуб. V, 270. Не скажу тобі за корови нічого Метл. 264. А козаченьки за віру дбають Гр. (Дбати й що: — Нащо, мати, лікидбати Чуб. V, 881. Дбати й чого, див. при генітиві, і на кого, див. нижче; дбати й чим, див. нижче при інструменталі). З другого насміхається, а за себе забувається Гр. Він забув за військо Шух. 13. За дім, за родину кажуть забувати Чуб. V, 992. Забули й за горілку Стор. 495. Батько не згадує за Чайченка MB. Згадаєш за мене Чуб. V. 460. Я за його згадую Шух. 233. За нього споминала Чуб. V, 562. А за Ганцина не споминала Шух. 143. Я знав за того хробачка Яв. 9. Ця баба добре знає за нас Шух. 216. Коли подумаю за яку Чуб. V, 72. А за дім думку має ib. 998. А чом же мене за роботу не питають Нар. 244. За свою маму питала Чуб. V, 70. Не питають за гріхи ib. 919.

Олена Курило "Уваги до сучасної української літературної мови"