
"Першою гігієнічною прокладкою, впровадженою на ринок, стала 1896 року продукція американської фірми Johnson&Johnson. Вона отримала назву "лістер", від прізвіща барона Джозефа Лістера, англійського хірурга, піонера антисептики у своїй галузі медицини. Виробник, однак, ламав голову: як зробити так, щоб жінки почули про "лістер", коли будь-яка реклама продукту була б визнанана неделикатною та вульгарною? Перша спроба завершилася фіаско.
Згодом концерн Kimberly-Clark випустив на ринок цілу гаму продуктів для жіночої інтимної гігієни, зроблених з нового матеріалу - деревної вати. Це заслуга французьких фронтових медсестер, які в часи Першої світової війни звернули увагу на поглинальні властивості целюлози - значно ефективнішої за традиційні засоби. Промисловість відчула в цьому нові можливості, і 1921 року на ринку з'явилася лігнінова прокладка Kotex. Пані, якім вистачало грошей на Kotex, блискавично відмовляються від прокладок домашнього виробу. Фірма потирає руки.
Але як переконати всіх американок прийняти продукт одноразового вжитку? Треба вимислити цілком новий спосіб життя. Світ, в якому бути жінкою вже не кара; де ніщо не заважає активності в домі та поза домом; де можна насолоджуватися повною свободою. Клопоту завдає і те, що численні магазини відмовляються від продажу продукту, а газети зачиняють свої шпальти перед подібною рекламою. Kimberly-Clark, однак, не піддається так легко. Знає, що перш за все мусить гарантувати жінкам повну секретність. Фірма вирішує вкласти гроші в спеціальні вітрини - автомати для продажу продукту - щоб клієнтка сама могла придбати товар, не звертаючись до продавчині. Після успіху прокладок Kotex Johnson&Johnson вирішує кувати залізо, поки гаряче: наслідує конкурента і виводить на ринок прокладки Modess. Не мине й 10 років, і на ринку вже біля сотні марок змагатимуться за увагу жінок.
Тепер з'являється нова заковика. Як, до біса, вирізнитися з цього тлуму? Реклама! Kotex ошелешує, розміщуючи провокаційне оголошення в традиційній пресі, орієнтованій на хатніх господарок. В цій революційній кампанії модель Лі Міллер створює ідеал жінки Kotex. Із хлопчиковою стрижкою, в вечірній сукні, вона застерігає інших жінок, що збираютья наряджатися, щоб подбали про свою промежину та звернулися до секретної прокладки, невидимої навіть під найтоншою білизною. Реклама шокує Америку. Сама модель скоро залишає Нью-Йорк, обираючи Париж, де її коханцем та наставником стане Ман Рей. Однак, певне табу було зламане."
Фото: Едвард Стейхен. 1928 рік. Це перший випадок, коли для реклами прокладок позує реальна жінка.
Ще додам: Лі Міллер в майбутньому прославилася не тільки цим. Під час Другої світової вона була фотожурналісткою та знімала історичні події: висадку союзників, перше застосування напалму при осаді Сен-Мало, звільнення Парижу та таборів Бухенвальд і Дахау.
Діан Дюкре "Заборонена плоть"
Oct. 4th, 2018 04:09 pmНюансик из жизни викторианской Англии
Mar. 14th, 2018 10:45 pm2009
Christina Baldwin "One to One"
Feb. 20th, 2017 06:25 amГолда Меир "Моя жизнь"
Feb. 19th, 2017 09:14 am"Я была уверена, что уж тут-то мы во всяком случае встретимся с евреями России; тридцать лет, с самой революции, мы были с ними разлучены и почти ничего о них не знали. Какие они? Что еврейского осталось в них, столько лет проживших при режиме, объявившем войну не только всякой религии, но и иудаизму как таковому, и считавшем сионизм преступлением, наказуемым лагерями или ссылкой? Но в то время как иврит был запрещен, идиш еще некоторое время терпели и даже была создана автономная область для евреев, говорящих на идиш, - Биробиджан, близ китайской границы. Ничего из этого не получилось, и после Второй мировой войны (в которой погибли миллионы русских евреев) советские власти постарались, чтобы большая часть еврейских школ и газет не были восстановлены. К тому времени, как мы приехали в Советский Союз, евреев уже открыто притесняли и уже начался тот злобный, направляемый правительством антисемитизм, который пышно расцвел через несколько лет, когда евреи преследовались широко и беспощадно и еврейские интеллигенты - актеры, врачи, писатели - были высланы в лагеря за "космополитизм" и "сионистский империализм". Положение сложилось трагическое: члены миссии, имевшие в России близких родственников - братьев, сестер, даже родителей, - все время терзались, не понимая, можно ли им увидеться с теми, о встрече с которыми они так мечтали, ибо если откроется, что у них есть родственники-израильтяне, это может закончиться судом и ссылкой.
Ева Кюри "Мария Кюри"
Jan. 31st, 2017 12:35 amатмосферу страстного горения. В глазах двадцати юных патриоток, на лице
Тупчи светится восторженность. Рассказывая о давно умершем государе, Маня с
запальчивостью утверждает:
"К сожалению, он был человеком, лишенным мужества..." И эта невзрачная
наставница, и эти умненькие дети, которым она преподает польскую историю на
родном языке, приобретают таинственный вид сообщников и заговорщиков.
Вдруг все вздрагивают, действительно как заговорщики: на лестничной
площадке тихо застрекотал электрический звонок.
Два звонка длинных, два коротких.
Этот сигнал мгновенно приводит все в бурное, но молчаливое движение.
Вскочив с места, Тупча наспех собирает разбросанные книги. Быстрые руки
учениц сгребают польские тетради и учебники, запихивают их в фартуки самых
проворных школьниц, а те, нагруженные запретным грузом, исчезают за дверью,
которая ведет в спальню пансионерок. Бесшумно передвигаются стулья,
осторожно закрываются крышки парт. Дверь широко открывается. На пороге
классной комнаты появляется затянутый в красивую форму - синий с блестящими
пуговицами сюртук и желтые штаны - господин Хорнберг, инспектор частных
пансионов Варшавы: тучный человек, острижен по-немецки, лицо пухлое. Он
молча всматривается в учениц сквозь очки в золотой оправе.
( Read more... )
Ханна Арендт "Истоки тоталитаризма"
Jan. 28th, 2017 10:39 am"Nothing perhaps underlines more convincingly the similarities of the two systems than what Ilya Ehrenburg and other Stalinist intellectuals have to say today in their efforts to justify their past or simply to report what they actually thought during the Great Purge. "Stalin knew nothing about the senseless violence committed against the Communists, against the Soviet intelligentsia," "they conceal it from Stalin" and "if only someone would tell Stalin about it," or, finally, the culprit was not Stalin at all but the respective chief of police. (Quoted from Tucker, op. cit., p. XIII.) Needless to add, this was precisely what the Nazis had to say after the defeat of Germany."
"Добрый царь, злые бояре..."
Ханна Арендт "Истоки тоталитаризма"
Jan. 28th, 2017 10:24 am"...Khrushchev's explanation of the crimes he
conceded - Stalin's insane suspiciousness - concealed the most characteristic aspect of totalitarian terror, that it is let loose when all organized opposition has died down and the totalitarian ruler knows that he no longer need to be afraid. This is particularly true for the Russian development.
Stalin started his gigantic purges not in 1928 when he conceded, "We have internal enemies," and actually had still reason to be afraid - he knew that Bukharin compared him to Genghis Khan and was convinced that Stalin's policy "was leading the country to famine, ruin, and a police regime," as indeed it did - but in 1934, when all former
opponents had "confessed their errors," and Stalin himself, at the Seventeenth Party Congress, also called by him the "Congress of the Victors," had declared: "At this Congress ... there is nothing more to prove and, it seems, no one to fight."
Про російські підручники з історії
"Тоді, коли йдеться про втрату Росією територій, вживаються такі слова, як «відторгнення», а коли про їх надбання — то «повернення» або «здобуття виходу до Балтики». У одному з підручників про литовсько-московську війну, яку розпочав Іван Грозний, говориться як про війну «за повернення давніх земель Білорусії, за вихід до Балтики». Завдяки неоднозначним висловлюванням створюється враження, що територію країн Балтії заселяли, у якийсь не вказаний період історії, слов’янські племена і що Білорусія колись давно була частиною Московської Русі. У такий спосіб вираз Пушкіна про «прорубування вікна в Європу» через фінську територію стає «вікном у Європу на давній слов’янській території, яку було нам повернуто».
Вина за конфлікти між кавказькими народами покладається виключно на їх безпосередніх учасників, без жодних згадок про імперський центр. Виявилося, що в суперечці за Нагірний Карабах винні тільки Вірменія та Азербайджан, незважаючи на те, що це Москва передала Азербайджану населений вірменами Нагірний Карабах, створюючи тим самим передумови для конфлікту. Над проголошенням незалежності керівниками прибалтійських республік вболівають як над «конституційною кризою», якої не вдалося розв’язати центральній владі. Немає жодної згадки про незаконну, з погляду міжнародного права, анексію трьох прибалтійських республік в 1940 p., хоча цього визнання й можна було очікувати в пострадянський період."
( Read more... )
Про "Войну и мир"
Jan. 16th, 2017 03:21 pmЕва Томпсон "Трубадури імперії: Російська література і колоніалізм"
Ева Томпсон "Трубадури імперії: Російська література і колоніалізм"
Ева Томпсон про радянський гімн
Jan. 14th, 2017 08:39 pmЕва Томпсон "Трубадури імперії: Російська література і колоніалізм"
( Read more... )
Флэшмоб: Чтение и 7 смертных грехов
Jun. 16th, 2013 11:48 amПо-моему, книги сейчас вообще возмутительно дороги.
Не знаю, есть ли у меня какие-то особо дорогие книги. Подозреваю, что репринтное издание сказок Гауфа стоило сравнительно дорого по тем временам. Но я его не покупала, папа подарил.
2. Гнев. Какую книгу вы бы сожгли?
Ой, много их. "Курс настоящей стервы" и тому подобное говно.
3. Обжорство. Какую книгу вы с удовольствием заново и заново перечитываете?
В осноновном, это поэзия. Лермонтов, Ахматова, Есенин, Цветаева. Гоголя иногда перечитываю с превеликим удовольствием.
4. Лень. Какую книгу вы бросили читать.
Далеко не одну. Последнее, что я бросила читать была "Последняя глава" Голсуорси (извините за тавтологию). Гораздо скучнее основных книг "Саги".
5. Гордость. Какую книгу вы упоминаете, если хотите выглядеть интеллектуалом?
Шопенгауэр "Мир как воля и представление". Прочитала лет в 16.
6. Похоть. С каким литературным персонажем вы хотели бы переспать?
Долго думала, наконец, вспомнила. "Печальный Демон, дух изгнанья" из лермонтовского "Демона".
7. Зависть. О какой книге жалеете, что ее написали не вы?
Наверно, такая книга тоже не одна. Но впервые меня это ощущение посетило в детстве, когда я читала "Хроники Нарнии".